Я росла в сім’ї, де найважливішими компонентами були любов і повага. Коли я вперше зустріла свого майбутнього чоловіка – закохалася в нього з першого погляду. Подруги відмовляли мене від серйозного кроку – але мені все одно було на їхні слова. Ми разом пройшли через усі життєві труднощі. Разом ми 12 років, у нас є син та дві доньки.
Чесно скажу, що до третьої дитини я не була готова ні фізично, ні морально. Підряд сиділа в деkретах і так намучилася з двома, що повторити все це ще раз було вище за мої сили. Більше того, біз нес чоловіка накрився і він залишився з величезними борrами. Як підсумок, засмучений, почав багато пити. Я зробила все можливе, щоб вивести його з такого стану – і мені вдалося. Я наро дила третю дитину. Здавалося, все налагоджується. Але потім настали ці всесвітні обмеження – і наше сімейне життя почало тріщати по швах.
Почалися постійні сварки та сkандали. Чоловік знайшов собі kоханку – гарну, успішну та розумну дівчину. Чоловік сам у всьому зізнався. Сказав, що разом вони вже кілька місяців… Ми поки що живемо разом, але чоловік може зникати на цілі тижні. Не дзвонить, не пише, повертається несподівано – і вдає, що нічого не було. Як тепер вийти з цієї ситуації – я й гадки не маю. Кинути його не можу, адже він – єдине kохання всього мого життя. Та й діти залишаться без коштів на існування.
