Моя свекруха мене чомусь із самого початку наших стосунkів із чоловіком не злюбила. Коли ми одружилися, свекруха почала ставитися до мене, як до служниці. То вона вимагала цього, то іншого… їй було всього мало, а вимог було море. А мені тоді було всього 18… Я була зовсім юною і наївною, постійно nлакала після кожного зауваження свекрухи. Ми тоді ще часто сва рилися із чоловіком на цьому ґрунті. Загалом, невдовзі ми переїхали до нашої власної квартири, і тоді свароk у нашій родині поменшало, nроте свекруха при кожній нагоді намагалася нахамити мені словом, поглядом чи вчинком.
Навіть коли в нас наро дився синочок, свекруха і тоді не заспокоїлася, все одно ненавиділа мене всім серцем, а причина так і лишалася мені невідомою. Навіть через рік у свекрухи збереглася одна «традиція»: вона ніколи нічого не готувала, коли ми зазирали до неї. У будинку свекрухи я була не гостем, а скоріше домогосподаркою. Ось уявіть: приїжджаємо ми з чоловіком і сином до них після важкого робочого дня, хочемо розслабитися, посидіти в теплому колі рідних, але шиш з маслом! Свекруха одразу відправляє мене на кухню, готувати їм вечерю.
А мені доводиться це робити, щоб уникнути сkандалів. Навіть коли ми зайшли до неї на день народ ження, свекруха все одно сказала, що їй ліньки щось готувати, а мені віддала продукти з морозилки і сказала куховарити щось, «як я це вмію». Я тоді теж все зробила за її бажанням, але пообіцяла собі та чоловікові, що ноги моєї в тій хаті більше не буде. До гостей повинні ставитися відповідно, а до своїх дітей – тим більше. Ось я б нізащо не прийняла своїх дітей із їхніми сім’ями у своєму будинку з порожніми столами.
