Коли я полюбив Ілону і ми одружилися, були дуже важкі часи. Ми орали з ранку до вечора, щоб заробити на квартиру. Відкладали половину свого місячного прибутку на житло, а на другу половину просто виживали. Суму ми зрештою назбирали саме до того моменту, коли пішла з життя бабуся Ілони. Вона залишила тещі квартиру, а та, у свою чергу, продала житло та розділила гроші між собою та двома доньками. Ця сума стала для нас порятунком. Нам саме вистачило на ту квартиру, про яку ми мріяли.
Більше того, нам вдалося навіть зробити там хороший ремонт. Як тільки все було готове і ми вже перебралися в свою заповітну трійку, зателефонувала теща і сказала, що у неї до нас серйозна розмова. Через годину ми сиділи на кухні. А жила вона за містом – у величезному та затишному будинку. Через кілька хвилин завітали також сестра Ілона, Яся, і її чоловік.
Тещі оголосила, що настав час мені та Ілоні відпрацьовувати ті гроші, які вона дала нам від nродажу квартири бабусі. Чи бачите, без її грошей у нас нічого не вийшло б. Справа була в тому, що Яся чекала на дитину, і їй дуже потрібні були гроші. Або ще один варіант: подарувати їй свою квартиру, щоб їй з чоловіком було де жити. Такого на хабства я стерпіти не міг. Оголосив, що ніякої розписки ми їй не давали, але я все одно поверну ту су му, що вона нам позичила, за кілька місяців. Так і зробив, але з того часу ми з Ілоною більше ніколи не спілкувалися з її родичами.
