Ми були на відпочинку, коли нам зателефонувала двоюрідна тітка мого чоловіка. Після стандартного обміну люб’язностями вона попросила, щоб ми пустили її сина пожити у нас у квартирі, поки ми на відпочинку. – Його господиня така безсердечна жінка, вигнала його серед ночі! Він поки що у друга живе. Чи можна він у вас місяць інший поживе, поки ваша квартира порожня?
Він якраз зможе знайти собі житло. Відмовляти близьким родичам було якось ніяково, і ми з чоловіком погодилася, чого тут скупитися. Приїхали ми за місяць. З Павлом ми іноді зідзвонювалися, він казав, що знайшов нову квартиру і готовий до переїзду. Варто нам переступити поріг нашої квартири, як у нас нижні щелепи відпали. Квартира була в якомусь жа хливому стані, ніби там жило рік плем’я циган.
Він зіпсував у нашому домі все, що можна зіпсувати. Квартира потребувала ремонту та генерального прибирання. Мені хотілося плакати. Коли ми родичу надали приблизний рахунок, щоб відшкодувати нам збитки, він почав верещати, що ми несправедливо хочемо здерти з нього rроші. Від такого на хабства я просто здивувалася. Вигнали його з нашої квартири з криком. Тепер не знаємо, що робити.
