Діма був звичайнісіньким підлітком, можна навіть сказати – недосвідченим і наївним. Якось він сидів удома, коли раптом задзвонив телефон. -Так? -Якщо ти згоден, я теж згодна – почувся приємний жіночий голос. -Але наступного разу я вибираю, куди ми підемо. -А … -Сьогодні до Сергія, завтра підемо у кіно. Але до цього – до ресторану Фіш. -Ок.
Діма прийшов у вказаний час, у вказане місце. ”Але точно не прийде … Треба було відразу зізнатися, що вона помилилася номером. Він просидів з півгодини, ніхто не прийшов; тільки збирався йти – як з’явилася дівчина. Дівчина не знала, куди йти, і сіла на стільчик біля входу. Діма вирішив сам підійти. -Добрий день. Ви на когось чекаєте? -А ви довідкове бюро?
-Так. Ще й автовідповідач. -Смішно. Даремно ви підійшли до мене. Нині мій хлопець прийде. -Вибачте. Але він швидше за все не прийде. -Якщо ви впевнені, тоді я піду… -Може познайомимося? Я Діма. -Я з ким потрапила не знайомлюся. -Давай тоді в кіно сходимо. Ти ж хотіла ввечері… Дівчина раптом замислилась. Хлопець, побачивши її здивоване обличчя, вирішив зізнатися. Більше того, дівчина йому дуже сподобалася, тож він вирішив не втрачати її. Дівчина посміхнулася. -У кіно – так у кіно. Мене Юля звуть…
