Першого дня школи, моя донька, дороrою додому довго розповідала про те, як усе пройшло. Вона сказала, що всі дівчатка виявилися дуже добрими, і вона завела багато добрих друзів. Особливо дочка добре потоваришувала з однією дівчинкою, яку звали Анею, адже виявилося, вони обидві дуже любили один і той же мультик. Я була тільки рада за дочку, в такому віці важливо завести добрих друзів, щоб, вже подорослішавши вони стали тобі рідними, адже немає нікого ріднішого за друзів дитинства.
Довго і докладно розповівши про свій день, дочка також згадала, що Аня живе у тому самому будинку, де й ми. Це було чудово, отже, вони могли б гостювати одна у одної, тому я попросила, щоб вона обов’язково дізналася номер квартири Ані. Наступного дня на шляху додому дочка сказала, мовляв, Аня їй повідомила, що її батьки не дозволяють говорити іншим її адресу. Те, що вони мешкають в одному будинку з нами, Аня сказала по секрету. Така конфіденційність видалася мені досить дивною, але все ж таки, це був їхній вибір. Може, навіть, вони просто вчили дитину не ділитися особистою інформацією з незнайомцями… хто знає!
Одного ранку, коли я чекала, поки моя дочка спуститься, я помітила, як з нашого під’їзду вийшла та сама Аня. Вона їздила до школи автобусом, так що я запропонувала їй поїхати з нами. Вона з радістю погодилася. Наступного дня до нашого будинkу постукали. Це виявилася роз лючена мама Ані, яка злим тоном наказала, щоб я більше ніколи не говорила з її донькою. До речі, це стосувалося і моєї доньки. Я так і не зрозуміла чому, але в результаті батьки Ані просто зруйнували чудову дитячу дружбу з моєю дочкою.
