У нас нещодавно змінилося керівництво. І наш новий начальник вирішив, що треба зробити якісь зміни, щоби його похвалили зверху, виписали якусь премію. Став начальник підходити до всіх працівників, з’ясовувати хто чим зайнятий. Задавав дуже безглузді запитання, як маленька дитина. Наприкінці місяця він вирішив, що у нас в офісі дуже багато непотрібних місць. Точніше багато працівників, які дублюють роботу іншіх . Треба їх позбутися.
Так начальник провів скорочення, баrатьох звільнив. Зверху це помітили, їм же краще, що співробітників поменшало, значить і зарnлати будуть меншими, за це «мудре» рішення нашому начальнику було покладено премію. Тільки ось не розрахував наш начальник, що люди, які, на його думку, займалися дублюванням роботи, працювали дуже рівномірно. Зараз обсягу роботи побільшало, ми не встигаємо. А з тими людьми ми чітко виконували всю поставлену норму за місяць.
Начальник і тут блиснув своїм розумом. Він доручив обов’язки звільнених співробітників тим, хто залишився. Але виконати ці завдання неможливо. Зараз одна людина змушена робити роботу за трьох, при тому, що зарnлата залишається незмінною. Люди не витримують, багато хто звільняється. У начальника почали падати показники успішності за відділ. Зверху цей мінус одразу помітили. Почали надсилати свої зауваження. Знайти нових співробітників, які швидkо без навчання приступлять до роботи – дуже важко. Наші старі співробітники вже втомилися працювати понад норму, багато хто почав звільнятися за власним бажанням. Через одну дурну помилку у нас розвалюється цілий відділ.
