Я завжди мріяла про дочку. Але Бог Мені дав трьох синів. Часом, жар тома, прошу подружок-матусь віддати мені свою дочку. Мені у відповідь радять спробувати в четвертий раз. Але мені вже майже сорок років, та й інші плани на життя є… Моя подруга Тома лягла в пологовий будинок разом зі мною. Я наро дила третього хлопчика, а вона наро дила дочку Аню. Через два роки чоловік залишив її з дочкою. Тома дуже часто звертається за доnомогою посидіти з донькою. Мені це не тільки не в тягар (де троє, там і четверо), але навіть в радість.
Тома приносила з донькою кілька змінних суконь, а я розважалася тим, що переодягала її, в’язала бантики дівчинці, робила їй за доnомогою шпильок різні зачіски. Мої хлопчики теж полюбили Анюту, і якщо Тома не приводить до нас дівчинку більше трьох днів, починають за нею нудьгувати… І ось одного разу вона прийшла до мене з дивним проханням. – Інна, візьми Анюту собі, – сказала мені днями Тома. Я витріщила очі: – В сенсі? Як “візьми”? – Джордж покликав мене заміж. Хоче забрати мене з собою в Америку. Але з дівчинкою це проблематично. – Знущаєшся? – Мені нема до кого звернутися. Мені треба особисте життя влаштовувати.
Це недовго. – Ти як собі це уявляєш?! Анюта ж не чемодан, щоб ось так віддати! – Інно, я тобі грошей залишу! І звідти буду посилати! – Тома, заспокойся. Це ж треба буде якось оформити. – Я дізнавалася, це через опіку можна зробити… – Дуже тебе прошу, подумай над моїм проханням, – сказала Тома, виходячи з Анютою з моєї квартири. – І ти все зваж. Якщо твоєму Джорджу вже зараз заважає дівчинка, то що буде потім? З чоловіком поговорю, коли той повернеться з відрядження. Звичайно, сяяти від щастя він не буде, але чинити опір не зможе. А я вже пригледіла двоярусне ліжко.