Своє весілля я організовувала з особливим ентузіазмом. Майже два місяці готувались. Все було ідеально підібрано. Особливо довго я підбирала образи. Весілля планувалося святкувати два дні. Першого дня мали стандартні заходи відбуватися: РАГС, вінчання в церкві, урочистість у ресторані з родичами. А другого дня планувалася вечірка з друзями. Для першого дня я придбала пишну, білу сукню з корсетом, розшиту бісером. А на другий день вечірнє вбрання. Сукня була з велюрової тканини і мала насичений бордовий відтінок. Я дуже подобалася собі в обох вбраннях. Сестра чоловіка, побачивши мій вибір, довго захоплювалася.
Особливо їй сподобалося друге вбрання. Просто напередодні весілля сестра чоловіка прийшла до мене засмучена. Зоя nлакалася, що трохи погладшала, і сукня, яку вона планувала одягти на весілля, їй трохи тисне. Вона благала мене віддати їй мою другу сукню з обіцянкою повернути для другого дня. Мені ця ідея не сподобалася. По-перше, було неприємно носити його після когось іншого. Потім не хотілося пояснювати знайомим, як так вийшло, що сукню спочатку носить сестра чоловіка, а потім наречена. Обговорення явно були б неприємні. -Мама каже, що тепер ми одна сім’я і маємо ділитися.
Вона сказала, що ти обов’язково виручиш мене, – сказала Зоя. Я неохоче, але сукню віддала, подарувала просто. Не хотілося псувати від початку від носини зі свекрухою. Тільки знайти гідну заміну не могла. Ми вже були далеко від великих міст. Весілля планувалося відзначати на березі моря. На другий день весілля довелося вдягнути стару сукню. Настрій був зіпсований. Сестра чоловіка і під час нашого шлюбу періодично випрошувала у мене речі. Я досить простодушно погоджувалася. Було якось ніяково відмовити. Чоловік сам заборонив мені так робити. -Ти свої речі віддаєш, а вони потім над тобою сміються. Я бачив. Сидять з мамою і обговорюють, що Зої це все більше підходить, ніж тобі. Твою зовнішність критикують. Не треба робити так. Мені було прикро, коли таке з’ясувалося. Речі я перестала давати зовсім.
