І знову nроблеми із родичами. Від них нікуди не дітись, коли ти їм потрібен. Але коли від тебе ніяка вигідна, навіть з днем народження не привітають. Усі мають таких родичів, яких щиро вважаєш близькими тобі людьми, а вони… Я маю аж четверо таких родичів. Це мої племінники та племінниці. Коли народилася четверта дитина моєї двоюрідної сестри, її чоловік, уникаючи відповідальності та труднощі утримувати сім’ю, покинув їх. Сестра виховувала дітей одна. Ми з чоловіком намагалися доnомогти їм чим можемо. Вони приїжджали до нас щомісяця приблизно тиждень. Я і чоловік робили все, щоб їм було весело та добре.
Кинувши роботу і свої справи, ми тягли їх на ринок, купували їм взуття, одяг, іграшки, канцтовари, і обов’язково брали щось для сестри, щоб її не образити. Звичайно, ми не були мільйонерами, тому іноді відмовляли собі в чомусь економили. Сестра з дітьми від нас виїжджали з повними сумками подарунків та продуктів. Літні канікули вони також проводили з нами. Сестра відправляла їх до нас, сама працювала. А ми з чоловіком за рахунок своєї відпустки водили дітей до музеїв, кіно, парку… “Нічого, ми ще встигнемо на море, а їх дитинство скоро закінчиться” – думали ми. І як вам здається, які у нас стосунkи зараз? Усі подорослішали, створили свої сім’ї та стали дуже зайнятими для нас. Вони не вітають нас із святами, навіть із днем народження.
Про що йдеться, якщо вони навіть на весілля нас не покликали. Нащо я їм тепер? Якась двоюрідна тітка. Нині їм не потрібна. Навіть коли я сильно хворіла і не була впевнена у завтрашньому дні, і тоді вони не згадали про мене. Крім мого чоловіка та моїх близьких друзів зі мною поряд нікого не було. Я розумію, що все, що я зробила, робила за своїм бажанням, ніхто мене не змушував. Але й мені не потрібно від них ні якоїсь матеріальної подяки, ні грошей, лише щоб спілкувалися зі мною, не ігнорували мене. Я так їх люблю. Але ні. Протягом уже 15 років вони ігнорують мене, а коли їм знадобилася моя доnомога, вони згадали про тітку. «Ми летимо на відпустку, літак у нас рано-вранці. Ми переночуємо у вас» – сказали вони. А я їм відповіла, що не вийде, маю інші плани. Так їм треба. Мені навіть не було со ромно збрехати і відмовити їм. І вони моя рідня? Краще вже не мати родичів взагалі, ніж мати таких. Вони егоїсти, невдячні користувачі. Ось і я почала думати лише про себе.
