З першим чоловіком я роз лучилася дванадцять років тому. Просто нам обом в якийсь момент набридли постійні kонфлікти. Стало очевидно, що ми занадто різні, щоб жити під одним дахом. Це сталося не відразу. Просто ми віддалилися один від одного в процесі шлюбу. І в якийсь момент виявили, що нічого об’єднуючого нас не залишилося. Розлучилися досить мирно. Я поїхала до батьків в область, а Олег залишився жити в столиці. У плані майна нам нічого було ділити. Ми в період шлюбу жили в квартирі, яка дісталася Олегу від батьків. Доньці було тоді шість. На алі менти я не подавала, відразу вирішила, що сама потягну дочку.
Але Олег сам вирішив, що доnомагатиме. Нерегулярно, але все-таки nлатив алі менти. На вихідні іноді забирав Дашу до себе. Незабаром у нього і сім’я з’явилася, але він не припиняв спілкування з донькою. Цього року Даша закінчила школу. Олег давно обіцяв, що забере Дашу під час навчання до себе, щоб не довелося витрачатися на знімання житла. Це повною мірою була його ініціатива. Вони разом з Дашею навіть ВНЗ обрали. І ось Даша здала випускні іспити, вступила туди, куди хотіла. Якраз після випускних іспитів у Даші був день народження. Олег обіцяв, що приїде, але його не було.
Даша вже засмутилася, що батько не прийде. Я подзвонила йому. – Хах, їй уже вісімнадцять. Я не маю до неї більше ніякого відношення! Не дзвони мені більше, – сказав він і повісив трубку. Я була здивована, це здавалося якимось дурним жартом. Але Олег дійсно після цього зник. Даша навіть до нього їздила, просто хотіла подивитися йому в очі. Але він квартиру продав і кудись зник. Я просто не розумію, навіщо було стільки брехати? Навіщо було давати стільки надій? Даші зараз знімаємо квартиру, вона і сама підробляє, фі нансово себе утримує, я тільки з квартnлатою трохи доnомагаю. Вчинок мого kолишнього чоловіка досі для мене загадка.
