Коли моя сестра виходила заміж, вона знала історію його сім’ї, про те, що його виростила бабуся, тому зараз він не хоче бачити свою маму. Справа в тому, що матір наро дила його, коли була зовсім юною, вона побоя лася позбутися від дитини, щоб уникнути ускладнень у майбутньому. Після того, як вона наро дила, зрозуміла, що материнство – це не її, і віддала сина в руки своєю мами, а сама поїхала в інше місто.
Вона була заміжня три рази, але всі шлюби були безуспішними, вона навіть прізвища міняла кілька разів. Життям сина вона взагалі не цікавилася, згадала про його, коли роз лучилася в черговий раз, приїхала і хотіла налагодити відносини з ним. Але син не за хотів прощати її. Пройшло ще кілька років (An/Q), він зустрів мою сестру і заkохався у неї шалено. Вони стали зустрічатися та вирішили зіграти весілля. Так як його думка майбутньої дружини цікавила, то він спитав, чи покликати на весілля його маму або ні, на що моя сестра сказала, що та все-таки рідна мама, тому краще покликати.
Весілля зіграли шикарне, прийшла його мама, принесла тільки лише букет квітів і більше нічого, вела себе як нерідна. Сина її присутність теж не тішила. Після того, як вони одружилися, вона стала часто навідуватися до них у гості. Потім вона уявила, що стала повноцінним членом сім’ї і говорила, що куnить їм ліжко, коляску, щоб було легше. Завжди цікавилася є чи у них гроші, говорила, що скоро зможе дати їм кошти, але моя сестра знала, що від неї нічого не дочекаєшся. Наші батьки доnомагають сестрі та онуку по мірі можливості, за що вона їм дуже вдячна. Вони всі роблять з любов’ю і ніколи не дають обіцянок, які не зможуть виконати.
