Мої батьки рано роз лучилися, мені лише рік було. Батька я не пам’ятаю. Він одразу після роз лучення поїхав. Мати про нього теж не говорила. Скільки я пам’ятаю, у мене була тільки мама, яка виконувала всі батьківські зобов’язання, але не мала до мене ніяких особливих почуттів. Мені здається, що коли я з’їхала до гуртожитку, вона зітхнула з полегшенням. Після мого переїзду, у неї з’явився новий чоловік. Після цього вона розцвіла. У мене навіть з’являлися думки, що це я заважаю її щастю. Вона все менше цікавилася моїм життям. Потім я зустріла Олексія, він зробив мені пропозицію.
Ми почали готуватися до весілля. Мати одразу заявила, що нічим фі нансово доnомогти не може, бо всі гроші витратила на дім у селі. Це її новий чоловік умовив, мовляв, село – це чисте повітря, здо рова їжа. Ми з Льошею і не сподівалися на доnомогу батьків. Весілля зіграли дуже скромне. Прямо під час урочистостей до мене підійшов дядько Сергій: – Тільки коли внуки підуть, не треба завантажувати матір. Вона й так тебе виховала, хоче прожити спокійну старість. Не звертайтесь до нас за допомогою. Було див но, що він про це мені говорить. Мати стояла осторонь, але по її погляду було ясно, що вона з ним згодна. Після весілля спочатку ми з Льошею жили на орендованій квартирі, потім накопичили трохи грошей. Саме тоді продавався будинок по сусідству з маминим у селі. Ми вирішили, що це гарне вкладення.
Буде хоч якийсь свій кут. Село недалеко знаходиться від міста, лише півгодини їзди, роботі не заважає. Будинок ми придбали. Незабаром у мене народилися двійнята. Мама онуками зовсім не цікавилася. Мені було дуже тяжко, чоловік був на роботі, на мені було господарство та діти. Однак, до матері я не зверталася. Вона дітей бачила лише один раз під час виписки, хоча ми і сусіди. Знаєте, що найприкріше? Що онуки дядька Сергія у них проводять все літо, і мама за ними охоче стежить.
