Батьки залишили мені свою дачну ділянку. Вони здорові і живі, але їм непотрібна дача. На шашлики ми їздили на дачу на один день. Замість будинку у нас була тільки альтанка. З часом у нас з’явилися свої діти. Разом з моїм старшим братом і його сім’єю батьки вирішили провести відпустку на морі. А думка про життя в селі привела нас з чоловіком в захват. Батьки надали ділянку, як тільки я їм про це розповіла. Робіть, що хочете. Ми з чоловіком побудували скромний каркасний будинок і розбили город з овочами і квітами. Діти із задоволенням проводили цілий день на вулиці.
Ми взяли з собою в котедж мою свекруху, тому що добре з нею ладнали. – Ділянку потрібно зареєструвати на тебе, – сказала мама. Цей крок дав нам ще більше мотивації для прагнення. Через сім років це місце значно змінилося! Гортензії, троянди, півонії і хризантеми… Навесні я бачила, як свекруха збирає бузок. Запитала ” Навіщо?”- Я поговорила зі знайомою, яка nродає в магазині розсаду і квіти. А зайві гроші завжди ДО РЕЧІ. Я спалахнула. – Досить обривати кущі. Краще насолоджуватися пишністю!
Мені не потрібно жодної коnійки. Моя свекруха, схоже, не зовсім зрозуміла мене. – Бузок від цього тільки виграє. Він стане пишніше. – Може бути — – погодилася я. – але якщо ми не можемо сприйняти красу, то кому потрібна ця пишність? Я образилася на свекруху. Через місяць, коли ми обидві заспокоїлися, вона відновила розмову про торгівлю. – Ми можемо nродавати букети на 1 вересня. Може бути, я хочу nродати квіти після виходу на пенсію. Так, і до того часу сад буде таким пишним, що втрата пари букетів буде непомітна. Але в даний момент я хочу насолоджуватися пишним садом! Треба сказати про це свекрусі, не образивши її.
