Іван Петрович вважав, що життя своє дарма прожив. Коли ти молодий, у тебе все дуже швидко змінюється, події змінюють одна одну з величезною швидкістю. Однак коли ти вже старий, дивишся вже здалеку і починаєш розуміти, що є справжньою цінністю. А справжня цінність – людські взаємини, ко хання, прихильність. Іван справжнє ко хання пізнав, тільки своєю цінністю знехтував заради швидкоплинних, матеріальних цінностей. З Галею познайомився у випускному класі. Його привабила її скромність та краса.
Дівчина незабаром розкрилася перед ним, як бутон квітки. Вона його дуже полюбила. Вони зустрічалися рік, потім Іван поїхав до столиці та вступив до інституту. Проте зв’язок із дівчиною підтримував. Вони писали один одному багато листів, де ділилися своїми почуттями та подіями. Він також намагався часто відвідувати дівчину в рідному селі. Незабаром йому запропонували дуже вигідну практику закордоном.
А тоді Галя йому написала, що ваrітна. Він трохи подумав і написав у відповідь, щоб вона дитини позбулася, адже він зараз одружитися з нею не може, бо їде закордон. Відповіді він так і не отримав. Виїхав, на чужині збудував хорошу кар’єру, став багато заробляти. Повернувся на батьківщину баrатою людиною, але самотньою. Так і не зміг полюбити ще когось. Він тоді вже пошко дував, що Галю втратив, але думав, що пізно вже щось міняти. Якось його знайшла його дочка. Виявилося, що Галя дитини не позбулася…
