У Ольги Захарівни Стас був єдиним сином. Наро дила в тридцять п’ять років, після того, як досягла “стелі” в кар’єрі. Вона була впевнена в геніальності свого сина, але ніяк не могла визначитися в чому її син геніальний. Спершу, коли хлопчикові було шість років, мати вирішила, що її син буде геніальним музикантом. Куnила піаніно. Але в чому Стас був “геніальний”, так це в своїй впертості. Всі спроби посадити сина за інструмент були безуспішні. Стас, ігноруючи крики і погрози матері, тікав на вулицю і до темряви ганяв у футбол з товаришами.
– Не подобається хлопчикові бринькати на піаніно, не змушуй, – сказав чоловік і піаніно стало предметом меблів. Потім мати вирішила, що син буде дипломатом. Найняла репетиторів і за руку вела на заняття. Варто було їй зазіватися, як Стас тут же вилітав у двір. Після двох років мук, коли син вже навчався в сьомому класі, викладачі винесли свій вердикт: “Хлопчик абсолютно не здатний до мов”. При цьому, в школі у Стаса, з усіх предметів, була хороша успішність. Ну крім англійської. – Вирішено. Ти станеш першокласним інженером. Вони завжди затребувані. Поступиш в училище. – Винесла свій вердикт Ольга Захарівна. Але Стас і тут обламав її, не захотівши поїхати вчитися в чужу країну. Більш того, він після школи пішов на завод, вчитися на слюсаря.
Потім відслужив в ар мії. Демобілізувавшись повернувся на завод і одночасно навчався на вечірньому відділенні в політеху свого рідного міста… Дванадцять років тому Стас поставив маму перед фактом. Ми з ним розписалися в ЗАГС-і, а потім він повів мене знайомити з матір’ю. З тих пір живемо “в любові та злагоді”. У нас двоє синів. Все добре. Ось тільки після кожного відвідування матері він повертається із зіпсованим настроєм. Ольга Захарівна ніколи не упускає нагоди, щоб не звинуватити сина в руйнуванні її грандіозних планів. А те, що її син щасливий: і в сім’ї, і в улюбленій справі – це її анітрохи не радує.
