Оксана готувала вареники для чоловіка, Михайло сам попросив цього вранці. В будинок несподівано забігла сусідка. – Для кого готуєш? – єхидно запитала Марія. – Для чоловіка, для кого ще? – Він гуляє, а ти готуєш йому. Добре влаштувався! – усміхнулася сусідка. – Що за нісенітницю несеш, Маріє? Говори все, як є! – Заходжу я в магазин, потрібно було хліба куnити, а nродавщиці там немає. Чую її голос з підсобки і чоловічий голос теж був, точно Мішин! Оксана присіла на стілець… – Може, це не він був? З чого ти взяла? – Кашель його почула. Він же смішно кашляє. Точно Михайло, — узявши цукерку зі столу, заявила Марія. Чоловік і справді смішно кашляв як дідок.
– Не віриш, підемо переконаємося, вони напевно там разом ще. Оксана довіряла чоловікові, але подруга говорила дуже переконливо. Вона зняла фартух. – Оксано, візьми качалку, вона нам стане в нагоді. Нарешті, вони дійшли до магазину. Марія смикнула ручку. – Здогадалися закритися. Ну, нічого, ми почекаємо. Ти, Оксана, йди до задніх дверей, а я тут сховаюся. Як твій вийде, я покличу. Зрозуміла? — зловтішно сказала Марія. Оксана сіла на ящик і стежила за всім цим. В голові вже вибудовувалася картина, як вона виганяє чоловіка з квартири. Але ж він говорив, що любить тільки її і дітей… Через десять хвилин двері відчинилися, і голубки вийшли.
Оксана почала голосно сміятися, коли побачила, що з підсобки виходить Катерина, а слідом за нею Микола — чоловік Марії. Всі знали, що Марія чоловіку дихати спокійно не дає, а тут таке. Вона почала бити качалкою чоловіка і nродавщицю. Взяла його за комір і повела додому. Дорогою Оксана зустріла Михайла і вони разом пішли додому. Вона обіймала його і цілувала. – Ти чого така ніжна сьогодні? – запитав Михайло, ні про що не здогадуючись. – Люблю тебе дуже, ти у мене такий хороший! Я вареників тобі приготувала. – І я тебе люблю, люба. Оксана була спокійна і щаслива за свою сім’ю. Вона попросила Марію повернути качалку, якою вона била свого чоловіка. Подружки посміялися і забули про цю історію геть.
