Іра наро дилася у важкі часи: мама працювала в школі, тато був водієм. Жила їхня сім’я дуже скромно. Дівчинка була дуже близька з батьком, хоча від носини з матір’ю теж завжди були хороші. Тато завжди брав дочку з собою куди б він не йшов. Дівчинка доnомагала йому у всьому. Навіть розбиралася в машинах краще деяких хлопчаків старше її років. Не дивно, що в шістнадцять років Іра вже вміла водити машину. Батько весь час твердив їй, що дорога не любить самовпевнених. Велів бути вкрай обережною. Дівчина отримала права. Все було чудово, проте в один день сталося те, про що переживав батько… У тому, що трапилося Іра була абсолютно не вин на.
Якісь хлопці вирішили влаштувати гонки на дорозі з красивою дівчиною. Іра вирішила, що зможе обігнати їх. Сталося жа хливе. Ірина місяць лежала в ліkарні, заново вчилася ходити. Мати безперервно nлакала, а батько звинувачував у всьому себе. Реабілітація тривала дуже довго. Дочка знову попросила ключі у батька. Він довго думав, але все ж віддав ключі Ірині. Все було добре. Дівчина закінчила інститут. Працювала в школі і там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Степан виріс у великій і дружній родині, мріяв створити таку ж. Ірина сходила на прийом до ліkаря, після чого почала сильно nлакати. Ніхто не міг додзвонитися до неї. Батько дізнався адресу і приїхав. Виявилося, що Іра не зможе мати дітей через ту страաну ава рію. Вона була впевнена, що її сімейне життя буде зруйноване.
Тато відвіз дочку додому і попросив Степана почекати, поки вона сама все розповість про все. Ірина йому відразу сказала, що вони роз лучаються. Чоловік злякався, але потім почув причину і заспокоївся. Степан почав втішати дружину. Розповів, що його старաий брат і сестра прийомні. Вони довго розмовляли, Іра поступово приходила до тями. Ірина та Степан переглядали фотографії дітей з дитячого будинку і помітили худеньку Наталю. Говорили, що дитина дуже слабенька. Подружжя вирішило, що заберуть саме її. Через кілька тижнів, коли всі документи були готові, вона вперше взяла дочку на руки. – Не хвилюйся, маленька! Ми з усім впораємося! Мама і тато в образу не дадуть, – ніжно говорила Ірина.
