Моя сім’я була доброю та гостинною. Ми влаштовували великі вечірки з приводу або без нього. Кожне свято до нас приїжджали ближні та далекі родичі, знайомі моїх батьків та їхніх дітей. Тож мені, товариській дівчинці, нудьгувати не доводилося. Мама чудово готувала та правильно організовувала заходи. Наші гості могли залишитись на ніч. У величезній хаті моїх батьків вистачало місця для всіх. Я не вмію готувати так добре, як моя мама. Але, як і мої батьки, я люблю пригощати гостей “смачною” їжею.
Незважаючи на мою дружелюбність до гостей, моя сім’я одного разу назвала мене скнарою і жадібною. Рідні зателефонували та сказали, що скоро будуть у мене вдома. Їхні візити для мене та моєї родини як снігова куля. Вони ніколи не попереджають. Вранці вони сідають на перший автобус та й усе. Мій чоловік дав їм прізвисько “Вінні”, на честь П’ятачка та Вінні-Пуха. Перед приходом несподіваних гостей я, як завжди, готувала на кухні. Я завжди розуміла, що моя сім’я втомилася після довгої nодорожі і потребує гарної їжі. Цього разу сім’я мене не попередила. Залізнична станція зв’язалася зі мною зарано.
Вранці в нашому місті майже не працюють магазини, а у мене в холодильнику “висіла миша”. Неприготовлена – я зустріла гостей. До їх приходу я приготувала простий овочевий салат із молодою картоплею. Мої гості майже нічого не казали. Вони перевертали салат, розмазували картоплю по тарілках і цинічно говорили: – Ми вам, мабуть, набридли, раз ви так погано приймаєте нас. Ми тільки приїхали, а у вас немає курки, шашлику та пирогів. Начебто господиня, але у вас немає їжі, ні напоїв. Мене рідко обурює гідна справедлива критика. Але в цьому виnадку я не витримала грубості. Після обіду я закликала сім’ю відправитися додому. -Ми Щойно приїхали! – обурено відповіли вони. Мені було байдуже. Після цього їх раптові неприємні візити припинилися. Я в захваті !
