Я завжди вчила свою дочку порядку, завжди подавала гарний приклад, я розуміла, що рано чи пізно вона вийде заміж і вона повин на сама справлятися зі своїми домашніми справами. Дочка моя виросла гарною, відучилася, потім почала працювати, а невдовзі сказала нам, що виходить заміж. Познайомившись із зятем, я відразу ж дала доньці добро, тому що хлопець був дуже добрим, дбайливим. Дочка моя після заміжжя сильно змінилася, почала рідко мені дзвонити, намагалася дзвонити тоді, коли була одна.
Я нічого в неї не питала, не хотіла, щоб вона мала розбіжності в сім’ї через мене. Я ніколи не могла подумати, що дочка моя після заміжжя не готуватиме, не забиратиметься. Виявилося, що Оля повністю віддала себе роботі, з чоловіком вони бачаться лише вечорами. Готувати, дочка не готує, вони замовляють їжу; я постаралася поговорити з нею, сказати, що її чоловік гідний кращого звернення, після цього дочка почала рідко дзвонити мені. Побачивши, що дочка мені не дзвонить, я подумала, що щось трапилося, вирішила сама набрати.
Ми трохи поговорили, потім до неї підійшов чоловік і, мабуть, не знав, що вона говорить телефоном, почав говорити, що вона – поrана господиня, не готує, вдома взагалі не забирається; він сказав, що йому набридло їсти піцу та суші. Дочка швидkо промимлила, мовляв, потім поговоримо, і кинула трубку, а мені стало не по собі, що дочка нічого з нашої минулої розмови не винесла, і продовжує себе так поводити; гадаю, що й роз лучення буде не за горами. Зараз хочу поїхати до дочки, доnомогти їй з господарством, але потім вона має справлятися вже сама.
