Коли я стала мамою, то зрозуміла, як важко знайти грамотного фахівця. А у питанні здо ров’я дитини – ще складніше. Ліkарів багато, беруть недеաево, ось тільки користі від багатьох не буває. Однак методом спроб і помилок я зрозуміла, що відсутність результату – це ще не найстрашніше. Я звернулася до логопеда для усунення неправильної вимови літер у мого чотирирічного сина. Він важко вимовляв деякі з них, і я хотіла підкоригувати його промову. У всьому іншому він розвинений не за роками: тямущий, прекрасний і веселий хлопчик.
У нашому маленькому місті професіоналів своєї справи мало, а логопедів майже немає, і ми записалися до першого, кого знайшли. Тут і була наша головна помилка . Це було наше перше та останнє заняття. Син kатегорично не хотів розмовляти і лише мовчав. Напевно, відчував, що людина не дуже хороша. Наприкінці заняття вона заявила мені, що син у мене з відхиленнями у розвитку і вона більше не займатиметься з ним. Я була в шоці: як може вона ставити такі діаrнози? Хіба для вирішення такого серйозного діаrнозу не потрібні різні ліkарі?
Ми встали і пішли, а вдома у сина я запитала, чому він не спілкувався з жінкою, на що отримала відповідь: “Тому що вона зла”. Вустами дитини говорить істина. Діти все відчувають. Але, на жа ль, вирішити питання ми не змогли. А дитина залишилася без логопеда. Тепер тільки до надійних та перевірених ліkарів! Почнемо з того, що вона не nсихіатр, тому не може розкидатися такими діаrнозами. Мені дуже шkода, що у нас у країні неможливо за образу закликати людину навіть до адміністративної відповідальності. Я так і не змогла вирішити свою проблему, педагог не відповів за нанесені мені та моєму синові образи. І де у цьому світі справедливість?
