Ми з чоловіком жили разом вже років 8. Він був успішним біз несменом, всього в своєму життя домігся сам без участі батьків. Ось його батьки дуже дивні люди. Вони ніби відлюдні або тільки мене так далеко від себе тримають. Як тільки ми з чоловіком стали жити разом, то я свекрів практично не бачила. А потім я заваrітніла і наро дила дочку, тільки ось свекри приїхали до нас в гості один раз, подивилися на внучку і все.
Я думала, що з народженням дитини у нас все змінитися, але ні. У них не активізувався “режим бабусі і дідуся”, вони були повністю байдужі до дитини. А якщо вони запрошували в гості свого сина, то тільки без мене з дитиною. Мені було прикро від і поведінки, але чоловік говорив, що краще не приймати все близько до серця, що вони просто такі люди. Вони навіть не вітали внучку зі святами, жодного разу не відправили їй посилку, подаруночок або просто привітання. Після загибелі мого чоловіка, свекруха активувалася. Вона вирішила, що квартира, яку ми з чоловіком куnили разом, належить їм.
Мене з п’ятирічною дитиною вони хотіли виселити, щоб забрати квартиру. Притому підкреслю, що батьки чоловіка досить забезnечені люди, їм ця квартира взагалі не потрібна. Суд вони програли, так як і моя частина rрошей була вкладена в квартиру, та й дитина у мене від чоловіка. І тут я зрозуміла в чому насправді була справа. Виявляється, батьки чоловіка з самого початку були проти того, щоб він на мені одружився. Вони думали, що і дитину я нагуляла, що це не їхня рідна онука. Тому весь цей час вони так відсторонено до мене ставилися … тільки питання в іншому, з чого вони взяли, що дитина від іншої людини? Я в житті не зрад жувала чоловікові… придумали собі щось і самі в це повірили.
