Я вважаю, що мені дуже пощастило з чоловіком та свекрами. Вони до мене ставляться дуже добре, і я до них намагаюся ставитися так само, але є деякі нюанси. – Мама дзвонила, питала, за що ти на неї образилася. Вони вже вкотре запрошують до себе. Некрасиво вже якось, – уже другий місяць казав мені чоловік. І в правду. Діти вже зовсім дорослі, а з бабусею та дідусем бачилися приблизно рік тому. Вони живуть у двох годинах всього… Справа в тому, що моя сім’я переїхала до столиці, коли мені було 2, а мій чоловік, Грицько, переїхав сюди по навчанню.
Його батьки залишилися там, у селі. Зараз ви подумаєте, що я зазналася, не приймаю приїжджих і таке інше, але, ні, справа не в цьому. Ми з чоловіком живемо в гармонії та повній ідилії. У нас ростуть 2 чудові сини. Ми їх любимо і робимо все, щоб у майбутньому вони стали найкращими версіями себе. Ось батьки чоловіка – окрема тема. У них у хаті так брудно… всюди пилюка і павутиння, іноді я навіть гидую пити воду з їхніх склянок, і підставляю руку під кран. Пам’ятаю, коли ми вперше ночували у них, свекруха віддала мені свою ковдру та використані рушники. А востаннє, коли ми до них заскочили на пару годин, свекруха накрила на стіл, ми сіли обідати.
Тут на стіл стрибнув один із їхніх котів і ліг на столі. – Киш звідси! – Кричала я, махаючи серветкою, – я кому говорю? А свекор та свекруха посміялися, а потім зупинили мене. – Чого ж ти так із Масею? А якщо вона образиться? – З цими словами вона трохи відштовхнула кішку ближче до краю столу. Я ж бачила, як та кішка по сараю бігала пару хви лин тому, а тут вона лежить на столі, на якому ми, між іншим, обідали. Я знаю, що Гриші самому ніяково від бру ду в будинку батьків. Він же в мене вже звик до чистоти та порядку… Та й зі свекрами я не хочу псувати стосунkи. Свекруха постійно гостинці мені відправляє. Від пиріжків і салатів я гидую, але от овочі заходять на ура. Ну, думаю, заради спокою чоловіка та зв’язку онуків та бабусь з дідами, варто переступити через свої принципи та поїхати до свечок на тиждень…
