Мене прихистила моя подруга. Насправді, мені дуже пощастило, що у мене є така подруга. Не кожен здатний на таке. Проблеми з’явилися в моєму житті ще з дитинства. Як себе пам’ятаю, мої батьки постійно лаялися. Вони не просто лаялися – вони кидали все, що потрапляло під руку один на одного. Коли згадую ці сцени, мені стає nогано. Моя мати дуже сильно ревнувала мого батька. Я не знаю, привід якийсь був чи ні, але вона влаштовувала істерики.
У дитинстві, коли вони лаялися і говорили про роз лучення, мені ставало nогано. Я не уявляла своє життя окремо від мами або від тата. Не можу сказати, що мама мене дуже сильно любила, вона стежила за собою, за своєю красою, на мене уваги не звертала. Тато був постійно у відрядженнях. Коли я вже була доросла і вони сва рилися, я просто одягала навушники щоб не чути їх. Іноді, мені самій хотілося, щоб вони роз лучилися. Ось я виросла і вступила в медичний університет. Думала все, тепер у нас все буде добре, але в один день вони дуже сильно nосварилися і вирішили остаточно роз лучитися.
Так як у них була спільна квартира, вони вирішили nродати її і rроші поділити навпіл. На питання, де я буду жити, мама мені відповіла, що не збирається зі мною няньчитися і хоче влаштувати своє життя; словом, я була зайва і вони просто виставили мене за двері. Я не знала, що робити, куди йти. Я розповіла подрузі. Її мама веліла мені зібрати речі і переїхати жити до них. Скоро у мене захист дипломної. Я поки не працюю. А по вихідних лише підробляю. Але я дуже сподіваюся, що знайду роботу після навчання, більше не буду турбувати цих добрих людей. Я звинувачую своїх батьків за те, що вони мене кинули.
