“У 45-баба ягідка знову! Ну а в 50-цариця! Так в народі говориться…” Моїй свекрусі майже п’ятдесят років. Мого чоловіка виростила одна. Не отримавши від його батька ні коnійки доnомоги. По фотографіях видно, що була красунею, та й зараз дуже навіть нічого. Але вдруге заміж не вийшла. Побоювалася, що вітчим з пасинком не порозуміються. Через це своє життя присвятила лише синові і роботі. За побаченнями не бігала, думала лише про те, як виростити з сина справжню людину. І виростила. Земний уклін їй за це. Зараз у сина своя сім’я, дочка, яку бабуся обожнює і балує.
І тут у моєї свекрухи з’явилося особисте життя. У сенсі чоловік. Познайомилися вони з ним в черзі. Напередодні Нового року. Він теж роз лучений. Живе один. Полковник у відставці. Свекруха розповідала, що у них багато спільного. Обидва люблять картини, особливо пейзажі. Із задоволенням дивляться одні й ті ж фільми, читають одні й ті ж книги. Навіть цукор в каву обидва не кладуть. Ось тільки одна маленька, улюблена проблема заважає їх побаченням-внучка. Ми з чоловіком обидва працюємо. Дочка повністю під оnікою бабусі.
Полковник запрошує свекруху на побачення, а їй ні з ким внучку залишити. А йти на побачення разом з онукою якось не комільфо. Ось і попросила мене, посидіти з дочкою, поки вона збігає на побачення. “Я швиденько” – додала свекруха. Я взяла відгул на весь день. Коли свекруха повернулася, щоки у неї були рожевими, а очі сяяли щастям. Чує моє серце, мені доведеться відпустку брати. Напевно справа до весілля йде. І нехай інші похихикують, мовляв, в їх то віці. Людині стільки років, на скільки вона сама себе відчуває. Паспорт тут не при чому. Одна буде пиріжки пекти і на лавочці біля під’їзду пліткувати. Інша своє особисте життя будувати, наплювавши на “хі-хі ” оточуючих. А я рада за свою свекруху. Дай Бог їм щастя.
