Увечері усі дітки з нашого двору збираються на дитячому майданчику. У нас багато тих, хто ще тільки-но вчиться ходити або поки сидить у колясці. Так що ввечері на лавках багато тат та мам. Мій син дуже любить грати з діточками: вони бігають, грають у хованки, будують пісочні замки. Ми – батьки – всі один з одним знайомі, наші діти ще й у садочку разом спілкуються. Одне слово, дуже дружний дворик вийшов.
Тільки недавно переїхала в наш район одна жінка. Раніше з її 5-річною донькою гуляла бабуся, доки молода мати намагалася облаштувати своє особисте життя. Але іноді вона сама виходила з донькою і поводилася неадекватно. Вона буквально стежила за кожним кроком дитини та робила їй сотню зауважень. То донька в неї не так бігає, то не туди ходить, то в піску не можна грати, то вона вже втомилася за нею стежити і бігати по п’ятах. Зрештою, вона сказала дівчинці перестати грати з дітьми та піти покататися на гірці. Мовляв, поки дитина на гірці катається, можна трохи перепочити і сісти на лаву.
Але дівчинка не хотіла нудно кататись на гірці, їй було цікаво з хлопцями. Ми з батьками не розуміли, навіщо треба бігати за дитиною по п’ятах, можна ж просто спостерігати за нею з лави. Але тут матуся розлютилася і стала кричати на дівчинку: – Та як же я втомилася від тебе, скільки можна… сядь спокійно або взагалі додому підемо. Заморочилася стежити за тобою, і взагалі на нерви дієш. Ти мене дратуєш! Дівчинка почала nлакати від таких слів, але її мамі було однаково. У мене в голові не вкладається, як можна такі nогані слова сказати дитині. І навіщо трав мувати дитячу nсихіку? Ми зробили їй зауваження, але мати сказала, що це не наша справа.
