У нас із чоловіком все було добре, але зі свекрухою мені не пощастило. Вона не злюбила мене з першої ж зустрічі і досі недолюблює. На початку нашого подружнього життя вона просто чіплялася до мене, робила зауваження, дорікала, а потім почала втручатися в наше життя. Коли я сиділа в деkреті, мого чоловіка звільнили з роботи, rрошей стало мало, постійно відчувався брак. Він шукав роботу, але так і не знайшов відповідну.
Я вирішила вийти на роботу, щоб хоч трохи змогли стати на ноги. Я попросила чоловіка допомагати мені вдома, тому що після роботи мені було важко займатися домом: фізично не встигала. На початку він доnомагав, але потім заперечував, мовляв, домашні турботи – не чоловіча справа. Свекруха була на його боці, говорила, що жінка повинна все встигати, наводила приклад інших жінок, які мають багато дітей, але вони все встигають. Вона сама виростила одну дитину і до шкільного віку сина сиділа у деkреті; крім того, вона жила зі своєю свекрухою, яка була чудовою господаркою. Вона налаштовувала сина проти мене, а я мовчала, бо не хотіла конфліkтувати з нею.
Одного дня, коли я повернулася з роботи, він зібрав речі і поїхав до своєї мами, сказавши, що повернеться за кілька днів. Я була засмучена. Виходить, чоловік у такий спосіб втік від проблем як останній боягуз, і весь клопіт залишився на мені. Мені було образливо. Він так і не повернувся додому, жодного разу не дзвонив та не цікавився дітьми. Якось я зустріла подругу свекрухи. Вона завжди добре ставилася до мене. Вона мені розповіла, що моя свекруха має намір забрати онуків, бо я погана мати. Говорила, що чоловік втік від мене і живе в неї, бо я жахлива людина. Я подала на роз лучення і тепер живу з дітьми. Мені важко, але я впораюся.
