Коли я з чоловіком познайомилися, він був у роз лученні. Від першого шлюбу у нього є дочка, їй десять років. Вони роз лучилися до мене і ніхто не може мене звинуватити і назвати роз лучницею. Ми стали зустрічатися, а потім розписалися. На початку чоловік не вимагав прийняти його дочку в моєму будинку, мені самій не хотілося. Не бачила сенсу спілкуватися з дівчинкою, яка була вороже налаштована до мене. Я знала, що вона мене не любить. Вона навіть не захотіла бути присутньою на нашому весіллі. У чоловіка-високооплачувана робота; добре заробляє, регулярно nлатить алі менти, і не тільки – виконує всі її хотілки. Мені це не подобалося і не влаштовувало, тому що після всіх покупок для дочки чоловік приносив додому мізерні залишки зарnлати.
Після народження нашого сина чоловік привів до нас свою дочку, щоб діти дружили між собою. Я знала, чим це обернеться, але не сказала нічого. Дівчинка була неrативно налаштована до зведеного брата. Я бачила, що чоловік однаково любить своїх дітей, душі в них не чаяв. Дівчинка стала з’являтися у нас під приводом побачити братика, мовляв, дуже любить його. Вона була примхливою, їй не можна було робити зауваження. З плином часу я стала помічати, що вона, начебто, випадково, розбила мої французькі парфуми, чомусь в салаті багато солі, на моїй новій шубі я виявила сліди її брудних рук.
Коли вона була у нас, мій син частіше nлакав і вередував; а потім на його тілі з’явилися синці. І ось одного разу я випадково помітила, що цей її рук справа. Мені стало ясно, що вона ображала мого хлопчика. Увечері я розповіла чоловікові; він, звісно, не повірив. Він обіцяв поговорити з донькою. Вона, зрозуміло, все заперечувала. Її мати подзвонила мені і влаштувала істерику, мовляв, наговорюю на її дочку. Чоловік образився, не розмовляє зі мною. Я намагалася пояснити, показала син ці на тілі малюка, але чоловік мені не вірить досі. Ну і нехай. Я зібрала свої речі і речі сина-і поїхала на пару днів до батьків. Потім видно буде.
