Мої свекри люди неnогані. Але це поки що тверезі. Ні, вони не любителі “закладати за комір”. Вживають дуже рідко. Але якщо вже вип’ють, то про “гальма” забувають. Перший раз з такою поведінкою я зіткнулася, коли вони приїхали знайомитися перед весіллям. Так вони живуть за містом, їхати до них незручно, у моїх батьків у квартирі ремонт, наша орендована однокімнатна квартира замала. От і вирішили провести зустріч у ресторані. Батько нареченого різко напився. З пари чарок. Почав голосно, весь зал, розповідати непристойні анекдоти, виділяючи нецензурні висловлювання. Свекруха, так само різко, заснула, поклавши голову на стіл.
Наречений, що сам перебував в աоці, говорив, переконав нас, що це від хвилювання, випили на порожній шлунок, ось їх і розвезло, більше такого не повториться… Як би там не було, цей ресторан ми вже два роки обходимо. Вдруге свекри відзначилися на весіллі. Примудрилися показати себе, коли ми виїхали із РАГСу. Свекор справив малу потребу на пам’ятник, на тлі якого ми фотографувалися, а свекруха полізла у бійку з моєю подружкою. Ледве розняли. Свекрусі не сподобалося, як та дивилася на нареченого. У ресторані свекор, додавши пару чарок, став співати частівки з матюком.
Тамада спробував ввічливо відібрати мікрофон, що призвело до бійки. Свекруха облила вином сваттю, бо та “мала сумний вигляд”. Нам варто було величезних праць відправити їх додому, впхнувши в таксі. Я вже не запрошую свекрів на свята. Відмовляюсь, мовляв, далеко живуть. Але своїх батьків кличу, звісно. Чоловік ображається, каже, що ми велика сім’я, і хоча б на дні народження повинні збиратися всі разом. Я ж, спираючись на два сумні приклади, пояснюю, чому не бажаю бачити його батьків у себе в гостях. Чоловік упевнено стверджує, що подібного неподобства більше не станеться, а я мушу їх поважати. Я готова поважати всім серцем. Але на дистанції. А свято воно для всіх, а не лише для його батьків.
