4 роки тому мій син познайомив мене зі своєю kоханою, Міланою. Дівчина мені одразу сподобалася. Вона мені і з розповідей сина подобалася, а при зустрічі, так тільки сильніша. Мій син має квартиру. Він її одержав у подарунок від батька. З 18 років він живе окремо від нас, у своїй квартирі. З появою Мілани я вже думала, що, нарешті, в будинку сина з’явиться жінка, а то він до мене приходить рідко, а сам харчується чорт зрозумій чим. Та й із чистотою та затишком усе зважилося б. Проте рано я тішилася. Син сказав, що мама Мілани категорично проти співжиття до шлюбу. – Не знаю я жодних нових часів! Жодного співжиття до шлюбу не буде, і на цьому крапка, – говорила вона. Ось я, наприклад, прихильниця зворотного судження, адже саме у побуті виявляються якості людини. Баrато шлюбів розвалюються саме на цьому етапі. Діти одружуватися не поспішали. Вони хотіли втілити весілля своєю мрією в реальність, а для цього потрібно було ще грошенят підкопити.
Загалом, під тиском майбутньої тещі, син ухвалив вкрай дивне рішення: він піддався вмовлянням Мілани, вирішив переїхати до неї, щоб хоча б таким чином вони були ближчими один до одного. Я мовчки спостерігала за всім цим збоку. Син знав, що я того не схвалюю, але що він міг з цим поробити?! Мати Миланочки перетворювала їхнє спільне життя на жах. Постійно чатував, коли молодята залишалися наодинці, сkаржилася на мого сина і налаштовувала свою дочку проти нього, правда я так і не зрозуміла, навіщо їй це… Все дійшло до того, що син поставив Мілу перед вибором: чи він, чи мати. Поставивши це питання той повернувся до своєї квартири. Я тоді теж не лізла з порадами. Я думала, що якщо Мілана розумна дівчина, вона обов’язково повернеться до свого kоханого. Так і сталося. Мила nосварилася з мамою та з’їхала від неї.
Тепер молоді жили разом, але жити їм не було на що, адже у мого синочка виникли труднощі на роботі. Через якийсь час вони ухвалили спільне рішення – переїхати знову до мами Мили (у неї трикімнатна квартира, в якій вона живе одна) та здати квартиру сина в оренду. Спочатку ніби було добре, але потім все повернулося на круги своя. Мати Мілани взялася за своє. Син спочатку часто приїжджав до мене. Їв, спав, дивився телевізор. Я не хотіла й питати, що з ними трапилося, адже знала приблизну відповідь. Потім я почула фрагменти з його телефонних розмов з Міланою. Він розмовляв із нею на підвищених тонах. Сина дочекався закінчення домовленого терміну з квартирантами та переїхав до себе після їхнього виселення. А що з Міланою – я не знаю, але хочу вірити в те, що з ними все буде гаразд, адже Мілана просто створена для мого сина, а він – для неї. Вони розуміють одне одного з одного погляду, з них вийшла б відмінна сім’я, і, напевно, у них уже були б дітки, якби не було у мами Мілани такого nоганого характеру.
