У мого друга була дівчина. Він любив її. Але поки що не наважувався одружитися з нею. Вона йому доньку подарувала. Друг мій до неї приїжджав у вихідні. З нею йому було добре. У її квартирі він почував себе вільним, на відміну квартири його батьків. У них вдома було багато книг, як у бібліотеці. Батьки були суворі.
Вона росла без батьківського нагляду, їла будь-що, або що давали сусіди. Мати не цікавилася, де та як донька. Але вона молодець, добре вчилася, любила книжки читати. Мій друг став її першим kоханням. Він познайомив батьків із обраницею. Мати мало не знепритомніла: хіба для такої дівки вона ростила син? Хто вона? Мати гуляча, батько алkоголік. А потім і взагалі заявила: “Або я, або вона; якщо вибереш її, можеш забути про нас”. Мій друг обрав третій варіант: кохання та шлюб – різні речі.
Мама знайшла для нього потрібну пару. Ось він уже двадцять років живе із двома жінками – одна в голові, інша в серці. Він зробив кар’єру. У сім’ї росли дві чарівні доньки. А kохана жила у далекому селі, чекаючи на чергову зустріч. Він приїжджав до неї у вихідні, у неї міг робити все, що хотів. Поруч із нею він почував себе повноцінною людиною. У них рос ла дочка, розумна, вродлива. І ось одного разу він приїхав – і більше не повернувся назад. Мати загрожувала, але він нарешті зробив свій вибір. Житиме з тією жінкою, яку кохає.
