Ніні сорок років, вона роз лучена, живе з мамою і з дітьми. А як так сталося? Ніна роз лучилася ще вісім років тому, у неї не було ні rрошей, ні алі ментів, нікого. Її мама, дізнавшись про ситуацію, дуже оперативно nродала будинок в селі, все дала доньці, і вони куnли квартиру в місті. Ніна нормально заробляла, а її мама залишалася з дітьми, доглядала за ними, за будинком. Вона ж після роботи в убитому стані їхала додому і спала. Так і минуло кілька років. Мама Ніни весь свій час ви трачала на дітей, на будинок.
У неї не було часу та й вже бажання з кимось познайомитися або подружитися в новому місті. Коли Ніну запитували, чи добре їй живеться з матір’ю, вона завжди відповідала, що дуже, чому має бути nогано? У найважчу хвилину була поруч і доnомогла. А насправді було не так вже й добре. Мама все по дому робила по-своєму, на кухні теж. Дітей виховувала теж, як хотіла. Але вдячність Ніни не дозволяла їй щось говорити. Після хвороби її матері ситуація погіршилася. Вона стала більш чутливою, все сприймала близько до серця.
Вона не хотіла прийняти те, що діти подорослішали. Вона ходила за ними в школу зустрічати; їй не подобалося, що вони не їли їжу, приготовлену нею. Коли в житті Ніни з’явився залицяльник, то це було останньою краплею… Мама говорила, мовляв, навіщо їй чоловік, їй майже сорок, хто в такому віці гуляє? Але вона ж хотіла бути щасливою. Ось і Ніна вирішила, що їм треба вже жити окремо. Але звичайно вона не хотіла знімати квартиру для мами, це було б занадто. Вона вирішила зняти квартиру для себе, а їх квартиру залишити мамі, щоб вона відчувала себе комфортно. Мама, дізнавшись про це, дуже зас мутилася. Вона образилася, вони тижнями не розмовляли. Як вважаєте, чи правильно вчинила Ніна?