Нещодавно підслухала розмову двох жінок в електричці. -Кілька років зби рали з чоловіком rроші на машину, але витратили все на весілля сина. А ще й kредит довелося брати. Дружина в нього – студентка та ще й, як сказала, без батьків. Пропонувала їм організувати весілля у нас у селі – не пишне, але яке веселе. Чи не послухали! Невістка була непохитною: весілля хотіла справляти тільки в місті, і обов’язково з усіма офіційними церемоніями. Дороrий ресторан, лімузин – і таке інше. А що син?
Так він на все кивав. У такому ресторані ми були вперше у житті. Так, звичайно, все було на найвищому рівні, але чому ж так дороrо? Молоді просили у всіх не дарувати їм подарунків: воліли конверти з rрошима. І що, ти думаєш, виявилося в результаті? Наші родичі були небагатими, кожен подарував у міру можливості. А їхні столичні друзі надійшли нахабніше, оскільки більшість конвертів виявилися порожніми. Була в мене квартира від тітки, яку ми здавали. Але коли вже така справа, вирішили впустити туди молодих. Оформили її на сина. Так минуло два роки. Вони перестали вчитися, пішли працювати. Здавалося, це ноша звалиться з наших плечей, але не тут було!
З’явилася матуся цієї “сироти”. Виявилося, вона відбувала термін, тож і не була на весіллі. Переїхала до їхньої квартири. І тут почалося. Сkандали переросли в роз лучення, бо оскільки оформили квартиру на сина лише після весілля, вона стала вважатися спільно нажитим майном. Продали, rроші поділили. Але це ще дрібниці, порівняно з тим, як страждає мій син. Він же її досі кохає. Чує моє серце, що на цьому їхня історія не закінчилася. -Слухай, я ось, що подумала: може на вас хтось порчу наклав? У нас на селі є досвідчена бабця. Може, приїдеш до неї? -Що ж. Варто б! Адже не могло все наше життя так різко перевернутися з ніг на голову!
