Мої друзі, Толя і Ліза виходили заміж. Однак, у них все було не як у звичайних сім’ях, Толік і Ліза жили разом до моменту весілля вже 15 років. Весіллям вони як би відзначили свій ювілей. Весілля було не найрозкішнішим, але Ліза одягла шикарне біле плаття, Толя спеціально куnив костюм до цього приводу. Вони забронювали і прикрасили зал для урочистостей, запросили близьких друзів і родичів, замовили гарний торт. Поки молоді стояли перед жінкою з червоною помадою, яка ось-ось повинна була оголосити їх чоловіком і дружиною, поруч з нареченим стояв їх син в урочистому смокінгу і з серйозним, зосередженим обличчям. Коли тітонька замовкла буквально на кілька секунд, маленький Вовка скористався ситуацією: – Ви один одного не любили? – запитав він Толя і Ліза дивилися один на одного з округленими очима.
– Звичайно любили, — сказала Ліза , — з чого ти взяв, що ні? – Ну … батьки моїх друзів спочатку заkохувалися, потім одружувалися, а потім у них з’являлися діти, а ви тільки зараз одружуєтеся. Значить, не любили. – Вовка, досить валяти дурня, потім поговоримо вдома, — зупинив сина Толя. Ображений хлопчик став на своє місце зі схрещеними на rрудях руками – Його свято було зіпсоване їдкими словами батька. Після цього в залі стояла кам’яна тиша. Я вирішив доnомогти молодим вийти з дур ної ситуації і сказав. – Вовчик, хочеш, я скажу, чому твої батьки раніше не зіграли весілля? – хлопець слухав, відкривши рот, — тільки це сеkрет.
Запитай від мене дозволу у батьків. Толя і Ліза незадоволено переглянулися, Толя кивнув. – Дванадцять років тому, — почав я, — коли тебе ще не було, Анатолій і Єлизавета вирішили одружитися. Вони запросили гостей, купили собі костюм, сукню і фату, куnили тортик і тут задумалися: “а хто ж буде свідком нашого весілля?”. Тоді вони задалися й іншим питанням “А як ми розповімо своїй дитині, як пройшло весілля, який був торт, як ми виглядали, хто до нас прийшов?”. Ці два питання зрослися. і вони вирішили: “Якщо нам пощастить, і у нас наро диться син, він і буде свідком на весіллі, а ще він все побачить своїми очима.”. Думаю, це прекрасне рішення, адже наро дився ти, виріс і тепер можеш підтримати батьків в самий хвилюючий день їхнього життя. Вова весь час слухав без єдиного писку. Потім він обійняв обох батьків і став кричати: – Ви найрозумніші, найкрасивіші, самі терплячі батьки. Люблю вас! Спасибі, що почекали. У цей час всі дивилися на мене із захопленням, батько Толі навіть запросив разом футбол подивитися.
