3 роки тому на автобусній зупинці біля мого будинку я познайомилася з Артуром. Спочатку я не звернула на нього уваги, але насправді ця зустріч змінила моє життя. Незабаром ми почали зустрічатися, він був дуже веселою і спокійною людиною, бути поруч із таким чоловіком – одне задоволення. Мені ніколи не було з ним нудно. Я хотіла провести з ним все життя і була неймовірно рада, коли він запропонував мені жити разом. Я вже була впевнена, що ми незабаром одружимось. Ми просто були створені один для одного. Минуло понад півроку, а він ще не зробив пропозиції.
Мене ще більше дивувало те, що він і не хотів, бо вважав, що штамп у паспорті – марна річ, яка нічого в принципі не змін ює. Я дуже засмутилася, адже я, як і будь-яка інша дівчина, хотіла надіти красиву, білу сукню, як слід відзначити найважливіший день у своєму житті. Але все ж таки ми ще були разом, і це мене заспокоювало. Але в душі я ще сподівалася, що Артур передумає.
А за кілька тижнів я дізналася, що Артур зрад жує мені. Ця новина була як ніж у спину, адже я так його любила і вірила, що він мене любить так само сильно, як я його. Тоді я вирішила серйозно, раз поговорити з Артуром, але від цього мені стало тільки гірше. Виявилося, що, за його логікою, якщо в паспорті немає штампу, то й вірність не треба зберігати. Я була просто розчавлена цими словами і мені стало нестерпно бол яче. Я просто не знаю, як мені робити в цій ситуації.
