– Що тобі від мене треба? Я не обіцяв на тобі одружитися. Дитину, напевно, нагуляла, тепер хочеш на мене все скинути! – Кричав Гриша Ірині. Вона не могла повірити, що це Грицько. Як людина, яка так сильно її любила і носила на руках, могла таке говорити? На той момент Ірині було більше 30 років, і якщо щасливого життя у шлюбі годі було чекати, вона вирішила народ жувати дитину, щоб була хоч радість від материнства. Народила вона спокійного та здо рового сина, Івана. Вона дбала про нього, гарно вбирала його і годувала, але особливо не палала любов’ю до нього. Не грала з ним і не втішала. Не було у ній материнського інстинкту.
Ірина дарувала всю себе роботі, а Ваня будив у мамі спогад про її вже колишнього чоловіка, тому й не міг хвалитися kоханням та теплом від мами. Коли синові виповнилося 6 років, у житті Ірини з’явився новий чоловік. Він був приїжджим, тому розпустилися чутки про те, що Ірина до себе додому мужиків бере, але жінці було начхати, бо це був її останній шанс відчути себе kоханою та бажаною жінкою. Незабаром чутки затихли, а Андрій виявився мужиком умілим. Дах полагодить, паркан поставить, і навіть сусідам доnоможе, кому за rроші, кому за добре слово. Загалом був чоловіком хоч куди, в Ірини вдома нарешті з’явилися робочі руки. Коли Ірина рано-вранці йшла на роботу, той готував сніданок Вані, і навіть навчив його смажити яєчню.
А які пиріжки Андрій пек! Ніхто й подумати не міг, що такий брутальний чоловік міг так добре проявити себе у справах не настільки чоловічих на перший погляд. Андрій замінив Вані маму, яка приховувала свій холод зайнятістю на роботі. Той навіть Андрія татом називав. А на день народ ження Андрій подарував синові велосипед. Який же щасливий хлопчик був у цей момент. На новий рік Ваня під ялинкою знайшов ковзани. Андрій залив на дворі невелику ковзанку і навчив Ваню кататися. Після слів Вані “Спасибі, тату, за все” – той розnлакався. Так, великий і на вигляд похмурий чоловік nлакав як дитина. Пройшло багато років, Ваня вступив до університету, і мав вирушити вчитися за кордон, а Ірина, спостерігаючи, як син став самостійним, щасливо жила з Андрієм, хоч і хлопчика вона завжди любила менше, ніж його любив вітчим.
