-У нас у коледжі багато років тому я взяв на роботу майстра виробничого навчання на групу будівельників. Він був добрим фахівцем, а я була тоді заступником директора і кажу йому: «Віктор Палич, фахівець ви з вищою освітою, але треба перепрофілюватися». Думаю, зараз буде злитися, а він: <<З великим задоволенням Олена Сергіївна. Мені все нове цікаве! >>. Побачила цю п’яну жінку, яка повз минула, згадала, – каже Олена Сергіївна колезі поряд з нею. -Так ось, через деякий час бачу його і питаю: “Як проходять курси nсихології?”. А він:
<< Дуже цікаво! Знав би, своїх синів по-іншому виховував». Наші учні не сяяли своїми здібностями та з поведінкою не дуже. Деякі навіть під слідство попадали. Але вже через рік хлопців як змінили: поважають його та слухаються у всьому. Слово Віктора Палича заkон. Може, у деяких не було батьків тому. Один з них без куртки ходив, то він свою йому віддав, до закінчення коледжу носив. Ніхто нічого не знав про його особисте життя.
Одного разу він не прийшов на роботу, а потім дізнався, що nомер від серцевого нападу. На похороні обидва сини, а дружини не було. Тільки тоді впізнали від сусідів, що його дружина вже кілька років моторошно пила. Того дня багато чого почули. Знаєш, з того дня, як помер Віктор Палич, вона не п’є до цього дня. Почала працювати, вона раніше була бухгалтером. Ось я не зрозумію, що діялося в їхній сім’ї. Чи kохання? Чи довгий терпець? Хіба може бути жінка п’є поруч із таким чоловіком, як Віктор Палич? Тільки вони знали, що між ними! Похолоднішало, завтра одягнуся тепліше. Забула вже, ми ж ходили в ТЦ за гудзиком.
