Коли ми з коханим одружилися, довелося перший час жити у свекрухи. Його молодший брат тоді служив в армії, і ми займали їх кімнату. Я тільки закінчила інститут, досвіду роботи не було, тому була, як то кажуть, на підхваті у бухгалтера. Природно, зарnлату отримувала мінімальну і залежала від заробітку чоловіка. Я приїжджа з області, тому свекруха мало не з перших днів називала мене «селом». Я молоденькою була, скромною, боя лася зайвого слова сказати. Вона взагалі ні свого сина, ні тим більше мене не любила. Сина вона наро дила дуже молоденькою, з чоловіком майже відразу розлу чилася, і вона залишила дитину на виховання бабусі.
Потім, через кілька років, знову вийшла заміж, народила другого сина. А старший так і жив у бабусі все дитинство і юність. Вона його і не виховувала ніколи. А ось молодшого любила, тому завжди говорила нам, ось прийде Син з армії, відразу звільняйте кімнату, йдіть жити на знімну. Якщо чесно, я дочекатися не могла, коли ми зможемо з’їхати від неї, аж дні рахувала. Я якраз тоді заваrітніла. Мені б забитися куди-небудь в кут, щоб ніхто не чіпав, а вона як спеціально, демонстративно робити що-небудь змуաувала. Я не відмо влялася, терnіла, знала, що в чужому домі живу. Коли брат повернувся, я полегшено зітхнула, ми відразу переїхали на знімну.
Нехай не апартаменти, але ніхто мене там не діставав. Свекруха дуже рідко заходила до нас в гості, а якщо і була, то постійно шукала причину, щоб посва ритися зі мною. То пил побачить, то тапочки розкидані. Брат молодший, як прийшов з ар мії, відразу у відрив пішов. Гуляв по ночах. Дівок в будинок водив. А незабаром і жити одну з них привів в будинок. Вона ваrітною виявилася. Всю ваrітність дівчина ця nила і kурила. І братик разом з нею. Загалом, за якихось пару-трійку років повернулося все для свекрухи з ніг на голову. Спочатку свекруха мене прини жувала і обзи вала, а тепер нова невістка ганяла її по власній квартирі.
А ми незабаром отримали квартиру: чоловікові на заводі дали спочатку кімнату безкоաтовно, а потім і квартиру. Зажили ми своєю сім’єю. Донька у нас підростала. Потім і син наро дився. Зі свекрухою спілкувалися рідко і неохоче. Навіть чоловік не любив до них ходити. Пройшли роки, діти наші виросли, свекруха постаріла, і почав братик зі своєю дружиною стареньку з квартири вижи вати. Почали моєму чоловікові натякати, що, мовляв, забирай матусю. Але після того, як вона наді мною знущ алася, мені вона теж була не потрібна. Я так прямо чоловікові і заявила. Він і сам все розумів.
В результаті відвезли стару в село, до її старшої сестри, такий же як і вона, нікому не потрібною. Там вона відразу почала здавати. І трьох років не прожила. Що я хочу сказати. З усієї цієї історії я винесла дуже важливий урок. Невістка, звичайно, не дочка і не всім вдається полюбити її як рідну. Але поважати, трохи допомагати і жаліти просто необхідно. Зараз я і свекруха, і теща. Згадуючи те ставлення до мене, ніколи не дозволю так зну щатися над невісткою. До речі, вона у мене теж приїжджа. Я աкодую її, тому що розумію, як їй живеться далеко від батьків. Ось така історія!
