-Молода людина, поступіться вarітній жінці місце! — Почала обурюватися бабуся в автобусі. -Та нічого, бабусю, я через одну зупинку виходжу, — відповіла ваrітна дівчина. -Як це нічого, ти на 9 місяці, тобі ж тяжко ходити, а в такому задушливому автобусі краще вже посидіти, а якщо погано стане? -Ну тоді хай усі ваrітні вдома сидять, а не по забитих автобусах шурхають, — відповів хлопець, і відразу вийшов з автобуса. Усі пасажири осудливо подивилися на хлопця, але ніхто нічого не відповів. І тут дві бабусі, що сиділи разом, розговорилися:
-Ой, я тобі зараз таку історію розповім, трапилася вона у 15-му автобусі. Тут автобус зупинився, багато людей вийшло. А решта пасажирів стали слухати історію: -Заходить в автобус старенька, така немічна, худенька, ну шкіра та кістки. Волосся кудлате, одяг у неї брудний, якийсь порваний. -Ой одразу видно, що якась бродяча, — відповіла друга бабуся. -Ні, не говори так. Ось ми всі по одягу судимо, а ось як було. Вона зайшла, і їй тут же місце уступив молодий хлопець.
Він був такий міцний, гарний, високий. -От, одразу видно, хоч у деяких молодих трохи виховання залишилося, — каже друга бабуся. -Так, дуже приємний жест. У нього в руках була гарна коробка. Так ось хлопець помітив, що ця бабуся без взуття була. У пізню зиму, в дощ — вона босоніж. Хлопець відразу свої черевики зняв і на бабусю надів. -Спасибі, синку. Здоров’я тобі, — почала бродяча баба. -Та нема за що, бабусю. Носіть на здоров’я, не xворійте.
Я на роботу влаштувався, тільки зарплату отримав і нові черевики собі купив. Хлопець вийшов з автобуса, і всі стали спостерігати, як він на зупинці відкриває свою коробку, дістає нові черевики і надягає їх. А потім, коли всі повернулися на бабусю, вона зникла. -Як це зникла? -А ось цього ніхто не знає. Ось тільки вона тут сиділа, а за хвилину її немає. Диво якесь.
