Сидячи на лавці у дворі, я розмірковувала про свої борги. Мій гаманець був порожній, а в магазині на задньому дворі зростала моя заборгованість. Думки про те, як забезпечити сім’ю, крутились у голові без кінця. Якоїсь миті поряд зі мною сів молодий хлопець, дістав свій телефон і почав щось записувати. “Черговий блогер,” – подумала я з сумом, спостерігаючи за його поглинанням екрану. Але раптово підійшов господар магазину і, з ледве стримуваним роздратуванням, нагадав мені про обов’язок. “Якщо сьогодні ввечері гроші не надійдуть, я прийду і заберу щось з вашого будинку”, – заявив він.
Я була вражена і не знала, що відповісти, коли той хлопець раптово запитав: “Скільки вона вам винна?” Перед тим, як я встигла зупинити його, він дістав з кишені пачку грошей і розрахувався з моїм кредитором. “Це занадто, не потрібно було”, – ледь вимовила я крізь сльози. “Немає проблем, радий допомогти,” – посміхнувся він. Потім він запропонував поїхати до мене додому, щоб краще зрозуміти мою ситуацію. Коли він побачив умови, в яких ми живемо, та голодні очі моїх дітей, то одразу дістав телефон.
Потім він сфотографував нас та розповів про нашу історію на своїй платформі. Ще він дав мені гроші і навіть розмістив мій номер телефону у своєму відео, щоб люди могли допомогти. За півгодини мій телефон не замовкав. Допомога лилася з усіх боків: хтось надсилав меблі, хтось одяг, а хтось просто переказував гроші. Цей несподіваний поворот подій змусив мене переглянути своє ставлення до молодого покоління та потуги інтернету. Тепер я знаю, що при правильному використанні технологій вони можуть дійсно змінити життя на краще.
