Я не єдина дитина, але після того, як моя старша сестра вийшла заміж за розлученого всупереч волі матері, мама перестала з нею спілкуватися. Залишившись одна після 20-річного шлюбу, моя мати зосередила на мені всю свою енергію, кохання та турботу. Зрештою, я переїхала вчитися в столицю, закохалася і невдовзі навіть влаштувалася на роботу за кордоном. Це засмутило маму, але я поїхала, пообіцявши фінансову підтримку.
Достроково пішовши на пенсію через хворобу, мама щосили намагалася справлятися з усіма фінансовими обов’язками одна. Незважаючи на нелегкі сімейні обставини моєї сестри, мама відмовилася від примирення. Ми з моїм партнером Максимом невдовзі після переїзду одружилися та оселилися в Німеччині. Моя мати приїжджала до нас часто, але незмінно була незадоволена моїм вибором. Коли в Україні почався цей кошмар, моя мати шукала у нас притулку. Це внесло напругу до нашого будинку через її постійну критику на нашу адресу.
Я терплю це, але боюся, що це може призвести до нашого з Максимом розлучення. Ми поки що не можемо відправити її назад. Мало того, що в Україні ще небезпечно, вона також отримує тут безкоштовну програму лікування. Проблема тільки в тому, що в міру покращення здоров’я мами, у неї додається енергія, а наше особисте життя погіршується. Щоби зняти напругу, ми з Максимом запланували на його день народження поїхати разом до Італії. Коли мама виявила бажання поїхати з нами, мені довелося відмовитися, викликавши цим море обурення. Зараз, у 30 років, я запитую, як впоратися з поведінкою моєї матері, зберігши при цьому свій шлюб.
