Тома та Влад були прекрасною, гармоніою парою. Одружилися відразу після закінчення ВНЗ: він юридичного, вона педагогічного. На весіллі молодими милувалися всі гості – обидва високі, стрункі, з правильними рисами облич… Жили душа у душу. Народили двох дітей. Так вони прожили майже п’ятнадцять років. Якось Тома, сама не розуміючи чому, попросила циганку погадати їй. – Чоловік від тебе піде. А ти втратиш роботу, – нагадала їй циганка. – У нас дружна сім’я! Влад дуже любить мене! Чому ти мені брешеш?! – вигукнула Тома. – Я говорю те, що бачу. Ти хотіла правду, ти її почула. Я ніколи не брешу, – спокійно відреагувала циганка. Тома жбурнула тій купюрі і швидким кроком пішла геть. Трохи погуляла парком, заспокоїлася і попрямувала додому.
“Нагадає ж таке! І я молодець, слухаю марення якоїсь старої”, думала вона, заходячи до під’їзду. Увійшла до квартири , чоловік уже чекав на неї, накривши на стіл вечерю. Діти гостювали у бабусі. – Я сьогодні попросила циганку погадати мені. І знаєш, що ця боже вільна видала? – сказала Тома. Дочекавшись питання, продовжила, – вона сказала, що ти скоро кинеш мене. Як тобі? Влад відклав убік вилку. – Якщо вже пішла розмова на цю тему, – сказав він тихо, – то я мушу зізнатися. Я маю іншу. Я її люблю. Вона ваrітна, і я не залишу її одну в такому стані. Я йду від тебе.
У Томи вилка випала з рук. – А наші діти? Їх ти можеш кинути у такому стані?! – Вони вже досить дорослі. І потім кидати їх я не думаю. Я і допомагатиму їм, і відвідуватиму. Тома всіляко чинила опір розлученню, а потім здалася. Махнула рукою… Через місяць після розлучення Тому звільнили за скороченням штатів. Тома собі місця не знаходила від злості на циганку. Але чим та винна? Тим що показала їй майбутнє? Ще за місяць Тома знайшла нове місце роботи. Навіть краще за колишнє. І ближче до будинку, і зарплата більша. І там же познайомилася зі Стасом. Справа йде до весілля.
