Приїхали до санаторію подружжя-пенсіонерів Ольга та Ігор, відпочити, та здоров’я підправити. Тут їм дуже сподобалось. Палата, процедури, харчування – все на рівні. Дружина вже на третій день забула про своє безсоння. Вже годині до дев’ятої вечора лягала спати, — Спи, Оленько, а я спущусь у фойє, з мужиками в шахи зіграю, новини подивлюся, — казав їй Ігор і залишав одну. Дружина спала всю ніч. Та ще й днем примудрялася прикорнути. Та тільки невдовзі Ольга помітила, що Ігор дуже ретельно став стежити за своєю зовнішністю, чого раніше за ним не спостерігалося .Придивилася уважніше до його поведінки й у їдальні. І помітила, що чоловік часто, крадькома, щоб дружина не помітила, кидає багатозначні погляди у бік Тані, їхньої п’ятдесятирічної
, симпатичної сусідки за столом. Та теж не втрачала можливості поглядати на Ігоря . «Загуляв на старості років мерзотник. Або поки що «клина підбиває»? Треба б уважніше бути», подумала Ольга і коли ввечері чоловік увійшов у ванну приймати душ, перевірила його тумбочку. Знайшла там упакування віагри. «Ну я тобі влаштую веселе побачення», подумала дружина і замінила вміст упаковки. Ігор, вийшовши з душу, одягнувся і зі словами: «Я піду в шахи пограю», залишив дружину спати. Повернувся під ранок. Вигляд, як у побитого собаки.
На сніданок піти відмовився. А там Тетяна скаржилася подружці: — підкочував, обіцяв грандіозну ніч. «Чому б самотній жінці не розважитись?», подумала я і запросила цієї ночі до себе. Прийшов з цукерками, пляшечкою червоного, строив крутого з себе… А потім бігав у туалет, кожні п’ять хвилин! — А ви як хотіли, люба? Старість є старість. Хочеш, як у молодості, але вік себе дає знати. І що цікаво, адже в самий невідповідний момент! — сказала Ольга, обернувшись до Тетяни. З того дня і до завершення терміну путівки Ігор не залишав їх палати.
