Зрештою, вихідний! Ми з чоловіком могли дозволити собі спати аж до 11 години! Але не тут було! О 7-й із чимось задзвонив мій телефон. Я вже перебирала всі знайомі матюки у себе в голові і тяглася за телефоном. — Ну, привіт, Оленко, скільки ми вже не спілкувалися! Як ти, як синочок? Це була моя дальня родичка із села. Вона любила іноді з’являтися з несподіваним візитом. Я вже побоялася, що вона зараз опиниться у нас на порозі. — Привіт, Сашко, та на якийсь час дивилася? — Ну яка господарка так довго спить? Ми вже все встигли доробити, а ви ще в ліжку. — Так, скажу більше, ми спимо. Щось термінове? — Та ось думаємо, до вас у гості зайти днями. Ми ж так давно не бачилися… Мабуть, Сеня вже дорослим хлопчиком став. Ми вже все обговорили:
свекруха залишиться у нас – доглядати будинок, а ми приїдемо до вас на тиждень. Поспілкуємося, згадаємо минулі часи, погуляємо містом… Зізнатися, я не була здивована, тому що такі прохання були не поодинокі у випадку моїх родичів. Зараз наша сім’я намагається не приймати гостей, ми й самі нікуди не їздимо. Гостей приймати та ще й на тиждень зовсім не хочеться. Я повідомила про це свекруху, а вона з упевненістю каже, що на цей грип хворіли і раніше, зараз усі просто перебільшують, а вони, до того ж, міцні та здорові. Вона мене, коротше кажучи, не чула. Вона зателефонувала, вже наперед вирішивши, що вони до нас приїдуть. — Ну… гаразд, якщо ви так хочете з нами зустрітися, будь на вашу думку. Ви не раз у нас залишалися, а ми у вашому домі й одного разу не були.
Думаю, буде круто, якщо ми до вас на тиждень приїдемо. Подихаємо чистим повітрям після міського, відпочинемо вдалині від суєти, ви нас свіжим молоком наспіваєте… До речі, ти казала, що у вас багато курей. А я так люблю запечену курку в медовому соусі… Ось приїду і приготуємо! — Натхненно говорила я. Відповіді не було, а я й не вагалася. Я знала, що їй нічого буде сказати. Раптом вона сказала, що її звуть і поклала слухавку. Потім вона зателефонувала через годинку і сказала, що чоловік її кашляє, можливо вірус. І до них їхати буде вже небезпечно. Я сказала, що чекатимемо, поки він одужає. Звісно, ми до них не збиралися. Я просто провчила її. А то, як до нас у гості, то вони як огірочки, а коли ми до них – усі кашляють та чхають.
