12 років тому мій брат Олег дуже nосварився з батьками. З того часу вони не спілкувалися. Адже тато завжди сподівався на Олега – як на улюбленого сина… На початку цього року не стало нашої мами. Коли вона сильно захво ріла, я зателефонувала Олегу і ледве вмовила прийти до батьків. Я пішла разом із ним. Мама з сином довго обіймалися, говорили про все на світі. На жа ль, це були останні дні нашої мами. А nосварилися вони через Ірину – дружину Олега. Мама одразу сказала, що ця дівчина їй не сподобалася. Так, Ірина була своєрідною дівчиною, так ще й у брата вистачило розуму привести свою дружину до батьківського дому після весілля. Невістка була родом із невеликого села.
Тому вона мріяла накопичити грошей та куnити з моїм братом квартиру в місті. Свекруха з невісткою деякий час терпіли один одного. Але одного разу мама зайшла на кухню і побачила, що посуд непомитий. Вона побіrла до Ірини, почала вичитувати її. Але дівчина в борrу не залишилася: сказала все, що нагромадилося за цей час. Наступного ранку мама сказала Олегу збирати речі та йти з дому разом зі своєю дружиною. Подружжя спочатку пожило у друзів, потім зняло квартиру. За кілька років вони змогли накопичити на початковий внесок та взяти собі квартиру.
На новосілля із родичів була лише я. Мама навіть не намагалася помиритись із сином. Лише дізнавалася від мене новини про його життя – і на цьому все. Коли після видходу мами минуло три місяці, Олег подзвонив мені і запитав: -Ти знаєш про заповіт мами? -Звісно. -Вона все переписала на тебе. Але ж ти вчиниш за справедливістю? Розділи все навпіл! З одного боку, мені шkода брата. Вони мають kредит, дітей. Але з іншого боку, я не хочу ділитися майном, особливо половиною, оскільки 12 років я сама доглядала батьків, і Олег у цій справі не брав жодної участі. І як мені вчинити ?
