Олена рано втра тила улюблену сестру, Тамари не стало, коли їй було всього сорок. Олена після смер ті сестри стала піклуватися про її сина, бо хоча Павлику і двадцять тоді було, до дорослого і самостійного життя він був зовсім не готовий. Протягомі тижні, коли він жив сам, в будинку утворився такий безлад, що Олені довелося забиратися кілька днів. Але хлопець, залишившись один з квартирою, ходив холостим недовго. Коли в його житті з’явилася Аліса, Лена спочатку дуже зраділа, що в будинку з’явилася господиня, але потім з’ясувалося, що Алісу взагалі мало цікавить роль господині, їй більше подобається витрачати пристойну зарnлату Павлика.
На сімейних застіллях у перший період Аліса вела себе скромно, сиділа в кутку і мало говорила. Але після того, як вони з Павликом розписалися, її стало неможливо заткнути. Вона всім псувала настрій своїм ниттям з приводу грошей, тому їх сім’ю дуже неохоче запрошували, але запрошували, поважаючи пам’ять Тамари. Тільки запрошення їм було непринципово, вони могли і просто так прийти в гості, щоб поїсти за чужий рахунок. -Знову вони до нас приїхали,- невдоволено буркнула дочка Олени. Олена намагалася захистити племінника:
-Катя, ну чого ти, вони ж нам не чужі люди. -Об’їдають вони нас просто, мамо, та й настрій псують. -Вони на цей раз з пакетом, може нам щось в подарунок принесли, ти до них занадто сувора. Катерина подивилась на матір з відвертим сумнівом; -Ага, як же, мамо, ти наївна, від них подарунків не дочекаєшся. Олена накрила на стіл, коли гості смачно поїли, Аліна розкрила свій пакет і дістала звідти кілька великих контейнерів. Олена з донькою переглянулась. -Тітка Олена, а можна я заберу з собою все, що залишилося? Я тепер вагітна, мені треба їсти за двох. Аліса говорила як ні в чому не бувало, а Олена з донькою не могли приховати подиву. Таке навіть від неї ніхто не чекав.
