Рано-вранці мені зателефонувала свекруха, а коли вона дзвонить з ранку, то поганий настрій на весь день забезпечений. Вона завжди мене нена виділа. Спочатку я не розуміла чому, але потім мій чоловік розповів. Справа в тому, що мій чоловік – старший син, і вона наро дила його від іншого чоловіка, який покинув її. Після цього вона знову вийшла заміж, народила двох дітей, а мого чоловіка терпіти не могла. На жаль, мій чоловік з дитинства це відчував. Якось він nлакав, і до нього підійшов вітчим і обійняв його, сказав, що дуже любить його. Він каже, що ніколи не забуде цього дня.’
Єдиною його рідною людиною в цьому будинку виявився вітчим, інші його не любили: ні мати, ні брат, ні сестра. І ось він виріс та поїхав жити окремо. З вітчимом у нього завжди були стосунки добрі. Після того, як вітчим пішов із життя, він залишив заповіт. Виявилося, свою квартиру він залишив моєму чоловікові, а синові та дочці нічого не дісталося. Після цього брат і сестра більше почали нена видіти мого чоловіка, а мати не розуміла, що відбувається, і звичайно — теж була проти, щоб все дісталося моєму чоловікові.
Заперечити вони вже нічого не могли. Тому моя свекруха вирішила, що вже її свекруха, тобто мати вітчима, має жити з нами. Якщо чесно, бабуся чоловіка мені завжди подобалася, бо була дуже гарною жінкою. Мене порадувала хоч те, що саме бабуся має з нами жити, а не моя свекруха. Бабуся була дуже гарна, вона постійно готувала, прибирала. Коли приходили після роботи, все було чисто, акуратно, була смачна вечеря – так що моя свекруха цим зробила мені добро. За що вона ненавиділа цю жінку – незрозуміло. Ми з нею порозумілися і дуже добре зажили.
