Я вдруге вийшла заміж. У новому шлюбі наро дила ще одну дитину. Від першого шлюбу у мене є 11-річний син. І зараз наро дила дочку, їй вже рік. Для мене було важливо, щоб другий чоловік полюбив мого сина, як рідного, так все і сталося. Я зараз сиджу в деkретній відпустці. І ось сестра чоловіка попросила мене посидіти з її донькою, їй 5 років. Я була не проти, тим більше люблю дітей і для мене це не проблема. Свекруха стала щодня приводити до нас племінницю. Вдень все проходить добре. А ось під вечір, коли мій син повертається зі школи, то племінниця починає його просити з нею пограти, провести з нею час. Син втомлений, тільки вечеряє і йде робити свої уроки. На що племінниця ображається. Але я не кидаю її без діла, я пропоную їй інші ігри, у нас вдома багато іграшок. Коли свекруха прийшла її забирати,
то племінниця стала скаржитися на мого сина. Що він не хоче з нею грати, ображає її і б’є. Це все неправда, і я встала на захист свого сина. Свекруха ж, звичайно ж, не вірить. Наступного разу племінниця стала шанта жувати особисто мене. Сказала дати їй шоколадку, але я не можу, тому що їй протипоказано солодке, вона моментально починає червоніти і покривається плямами. Я спокійно пояснила дитині, що їй зараз солодке не можна.
На що вона мені відповіла, що в такому випадку розповість бабусі про те, що я її б’ю. Це переходило всі рамки. Я розповіла про ситуацію чоловікові і сказала особисто його сестрі, що, перш ніж відправляти дитину в гості, нехай спочатку навчать правильно себе вести, а не шанта жувати дорослу людину і не обмовляти на свого двоюрідного брата. Але свекруха відмовляється вірити мені і покладається на слова 5-річної внучки.
