Коли наша дівчинка пішла від нас відразу після народження, я півроку не могла прийти до тями. Але один випадок пізно увечері змінив всі.

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ
Advertisements        

Малятко, яке ми домовилися назвати Оленою, була для нас із чоловіком дуже довгоочікуваною дитиною, але народилася вона з генетичним дефеkтом, і її не стало незабаром після народження. Я не знала, як жити далі, ліkарі сказали, що мати дітей більше не зможу. Це стало для нас із чоловіком дуже складним випробуванням. Ще півроку після цих подій я ходила поникла і просто не могла змиритися. На мені обличчя не було, і нічого не тішило мене.

 

Advertisements        

На роботу ходила механічно, всі справи вдома теж робила автоматом. Чоловік відійшов від ситуації значно раніше і все чекав, коли я прийду в норму. Буквально одна зустріч у пішохідному переході змінила мій душевний стан. Я просто поверталася після роботи, був пізній вечір. Несподівано зморшкувата рука з темряви схопила мене. Я жахнулася спочатку, а потім побачила, що це була старенька у різнокольорових хустках.

 

-Ну, чого так дивишся? – Розсміялася вона хрипким сміхом, – не з’їм тебе, не переживай! Допомогти хочу, бачу, що сенс життя ти втратила разом із дитиною, але це нічого, є тобі порятунок! Я здивувалася. Ніколи не вірила у надприродне, а тут таке! -І що робити? – Нетерпляче запитала я. -Уси новити! Бабуся посміхнулася, демонструючи золоті зуби. -А раптом я його не зможу покохати як рідного? -Полюбиш, вір мені та йди. Ця зустріч сильно вплинула на мене, я обговорила цю ідею з чоловіком, і ми вирішили спробувати. Вже рік у нас мешкає славний хлопчик Мишко, він наша радість.

Advertisements