Ще у ранньому дитинстві Діма приміряв на собі роль батька. Дівчатка активно залучали його на роль батька у своїх іграх дочки-матері. Як зразок для наслідування він брав свого батька. Зазвичай гра проходила так – дівчатка приносили своїх ляльок, іграшковий посуд, кожна з них спорудила собі “будиночок”. Мами (дівчата) є, діти (ляльки) є. На роль тат дівчинки запрошували хлопчаків. Але відгукнувся лише Діма. Гра проходила в такий спосіб. Діма приходив “додому” з “роботи”. “Я прийшов”, – говорив він, і “дружина” починала клопотати навколо нього. Ставила на “стіл” їжу: яблука, печива, цукерки… Все те, що дівчинка принесла з дому.
Потім, якщо “дружина” просила щось полагодити, чоловік брався за справу, завершивши яку йшов спати, при цьому старанно і старанно хропів. Потім прокидався і йшов на роботу. Тобто виконувати роль чоловіка в іншої дівчинки. До закінчення гри Діма був ситий та задоволений життям. Інші хлопчаки, звичайно ж, заздрили Дімі. Але одного разу відмовивши, більше не наважувалися просити у дівчаток взяти їх у гру. Беручи приклад із батька та тренуючись на сусідських дівчатках, Діма тоді твердо засвоїв три речі. Чоловік пови нен: -По-перше, ходити на роботу; -По-друге, ласкаво розмовляти з членами сім’ї; -По-третє, служити прикладом для своїх дітей і істи з апетитом.
Діма на все життя зберіг теплі, дружні стосунkи зі своїми “дружинами”. Після демобілізації, багато з пацанів-однокашників Діми, швиденьkо одружилися і так само швидkо роз лучилися. А ось наш герой спершу закінчив ВН З, потім куnив собі житло, і лише після цього одружився. Дружина розумна і красива. Дівчина, яка мріяла про сім’ю та дітей. Нині у них троє дітей. Живуть дружно та щасливо… Можливо, тому, що ще в ранньому дитинстві, завдяки імітації сім’ї в процесі гри дочки-матері, Діма зрозумів, що сім’я – це повсякденна, спільна праця двох людей, які люблять один одного.
